фонетика. орфоепія. графіка. орфографія

1. Спить оз..ро, спить ліс і оч..рет. (Леся Українка). 2. Жод..н віт..р сонця не остудить. (В. Симоненко). 3. Там у полі кр..ниченька, а навколо пш..ниченька. (Народна творчість). 4. Теплий ще вер..с..нь дивну м..режку злотом ч..рвоним на листі заплів. (С. Черкасенко). 5. Б..ре найперший сік бджола з в..рбових золотих с..режок. (Я. Шутько).

останньому реченні підкресліть члени речення.

§ 20. Вимова приголосних звуків і позначення їх на письмі

Окремі дзвінкі та глухі приголосні звуки дуже близькі між собою за звучанням. Наприклад, приголосні [б] та [п]. Відмінність між ними тільки в тому, що [б] вимовляємо з участю голосу й шуму, а [п] — лише шуму.

Такі звуки утворюють пару дзвінкого та глухого приголосних.

282. У поданих словах замініть початковий або кінцевий дзвінкий приголосний на парний йому глухий. Слова запишіть парами. Чітко вимовте записані пари слів.

Жити, серб, мимохідь, билина, гриб.

283. У поданих словах будь-який глухий приголосний замініть на парний йому дзвінкий, щоб утворилося інше слово. Слова запишіть парами.

Каска, холод, шаль, куля, пити, коса, там, гай.

У середині та в кінці слова дзвінкі приголосні в українській мові не оглушуємо і вимовлясмо чітко: стежка, казка, мороз.

Виняток становить дзвінкий приголосний [г]. Перед глухими приголосними його оглушуємо і вимовляємо, як парний йому глухий [х]: легко [л в х к о], нігті [н¹ і х т' і].