Якщо звертання стоїть у середині речення, то з обох боків його виділяємо комами.

Якщо звертання стоїть на початку речення і його вимовляємо з окличною інтонацією, після нього ставимо знак оклику. Тоді наступне слово пишемо з великої літери. Якщо звертання стоїть у кінці речення, перед ним ставимо кому, а після нього — або знак оклику, або знак питання, або крапку залежно від інтонації.

Схематично це можна зобразити так:

Дай, бабусю, поцілую сивину твого волосся. (А. Костецький).

Бабусенько! Скажи мені, де я?

(Т. Шевченко).

Мамо, вечір догоря. (Б. Олійник).

Доброго вечора, мамо. Доброго вечора, тату. (Д. Чередниченко).

Як тихо і затишно в хаті, матусю! (6. Кузьменко).

181. Перепишіть. Прочитайте речення, дотримуючи правильної інтонації. Поясніть уживання розділових знаків.

1. Мамо, чого зажурились? (Д. Луценко). 2. Де ж ти на цілий день запропастився? Хіба так можна, дитино? (М. Стельмах). 3. Уявляєш собі, Женю, як у мене на серці? (О. Гончар). 4. Спасибі, братику, за добрее слівце. Як не кохать тебе за це? (Л. Глібов).

Звертання бувають непоширені (при таких немає залежних слів) та поширені (залежні слова при них є). Наприклад:

Подай, брате, руку! (Б. Лепкий). Спасибі же тобі, мій брате, за щирий, любий твій привіті (І. Франко).